Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
диктувати — [диектува/тие] у/йу, у/йеиш … Орфоепічний словник української мови
диктувати — 1) (говорити для записування іншою особою), проказувати, проказати, наговорювати, наговорити 2) див. вимагати 1) … Словник синонімів української мови
диктувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
диктований — а, е. Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до диктувати … Український тлумачний словник
диктування — я, с. Дія за знач. диктувати … Український тлумачний словник
диктуватися — у/ється, недок. Пас. до диктувати … Український тлумачний словник
задиктувати — у/ю, у/єш, док., рідко. 1) перех. і без додатка. Почати диктувати. 2) перех., розм. Визначити, продиктувати … Український тлумачний словник
наговорювати — юю, юєш, недок., наговори/ти, ворю/, во/риш, док. 1) перех. і без додатка.Розповідати, повідомляти, говорити багато чого небудь. 2) неперех., на кого – що, розм. Зводити наклеп, безпідставно обвинувачувати кого небудь у чомусь. 3) перех., розм.… … Український тлумачний словник
подиктувати — у/ю, у/єш, док., перех. 1) Диктувати якийсь час. 2) діал. Продиктувати. || чим, перен. Обґрунтувати, підказати що небудь … Український тлумачний словник
продиктувати — у/ю, у/єш, перех. Док. до диктувати … Український тлумачний словник
